Січень 2026 року. Куала-Лумпур. У місцевому ігровому просторі збираються малайзійські розробники настільних ігор, щоб поспілкуватися з гостем, який не перший рік навідується до їхньої країни. Подейкують, що він планує проводити в їхній компанії ще більше часу. Гість розповідає про індустрію настільних ігор і про те, як він колись вирішив стати геймдизайнером. Його звати Ерік Ленґ. І чимало присутніх на зустрічі людей виросли на його настілках.

Ну що ж… Пояснити, як розробник канадського походження опинився в ролі наставника на іншому кінці світу, найпростіше через його проєкти.

Пролог: 15 настільних ігор, які ніхто ніколи не побачить

Ерік М. Ленґ (Eric M. Lang) народився 1972 року в Монреалі (Канада). Що означає «М» в його імені, загалу відомо мало. Принаймні один ведучий в інтерв’ю, представляючи розробника для своєї аудиторії, жартома розшифрував цю літеру як «Missing».

Точку відліку, коли Ерік Ленґ вирішив стати геймдизайнером, він називає сам — це знайомство з грою Dungeons & Dragons. За його словами, саме вона змінила його життя. Ба більше, вона довела, що настільні ігри можуть бути стилем життя. Другим таким потрясінням стало знайомство з Magic: The Gathering.

Далі — своєрідна «тиха школа», про яку рідко згадують у відкритих джерелах:

  • До першого успішного релізу Ерік Ленґ створив 15 чи 16 прототипів колекційних карткових ігор за мотивами настільних ролівок, у які грав раніше.
  • Паралельно з цим він працював тестувальником ігор у FASA Corporation.
  • Свою першу настілку, Mystick Companion, він видав самостійно у 2000 році.
  • Далі — епоха картярських ігор. У 2008 році на світ з’явилися A Game of Thrones: The Card Game та Call of Cthulhu: The Card Game, а також низка інших проєктів для Fantasy Flight Games.
  • Роком пізніше вийшла настільна гра Chaos in the Old World. Згодом спільно з Майком Елліоттом він створив кубобудівну гру Quarriors!.
  • У своєму щоденнику розробника, присвяченому грі Trains and Stations, Ерік Ленґ зізнався, що має персональну мантру на випадок, коли настілка обростає зайвими правилами. У такому разі він ставить собі питання: «WWSSD?». Це розшифровується так: «Що зробив би Сід Саксон?». Саме легендарного творця Acquire він вважає своїм наставником.

До речі, у 2016 році Ерік Ленґ здобув Diana Jones Award — одну з найпрестижніших нагород в ігровій індустрії. Якщо ви раніше не чули про таку, то це щось на кшталт Нобелівської премії для настільщиків.

А після цього він повернувся до міфів.

«Лють крові» (Blood Rage): вікінги, які поспішають до Вальгалли

Дитячі літа Ерік Ленґ проводив у бабусі в Німеччині, гортаючи книжки зі скандинавськими міфами. Далі — цитата з одного з його інтерв’ю: «Я завжди знав, що люблю вікінгів. Зрештою, мене назвали на честь одного з них». Тож перша гра неофіційної, але всесвітньо відомої міфічної трилогії в жанрі Area Control з великою кількістю мініатюр не могла бути про щось інше.

За основу він взяв свою стару гру Midgard. Цікаво, що в більшості воєнних настілок загибель загону — це непоправна втрата. А от у настільній грі «Лють крові», присвяченій скандинавській міфології, гинути дуже навіть вигідно, адже полеглі вікінги вирушають до Вальгалли. Тож програш в одній битві часто стає частиною плану на шляху до перемоги наприкінці.

Серце цієї настільної гри, випущеної у 2015 році, — драфт карт на початку кожної з трьох епох. І саме тут можна помітити відлуння юнацької любові до MTG.

Над візуальною частиною Ерік Ленґ працював із художником Адріаном Смітом. Згодом той стане його постійним співавтором у всій міфічній трилогії. За словами самого Еріка Ленґа, вони дуже довго сперечалися про стилістику, адже Адріан Сміт тяжів до автентичності, а сам творець — до естетики хеві-металу з рогатими шоломами.

І ще одна цікава деталь. Задовго до створення цієї настільної гри Ерік Ленґ набив на руці татуювання морського змія у вікінгському стилі. А коли «Лють крові» вийшла, то він свідомо розфарбував свою мініатюру Sea Serpent у зелено-помаранчеві кольори, щоб вона відтворювала його тату.

До речі, кікстартерська кампанія «Лють крові» зібрала майже $1 000 000. А сама гра після виходу потрапила до рекомендаційного списку Kennerspiel des Jahres 2016.

«Хрещений батько. Імперія Корлеоне» (The Godfather: Corleone’s Empire): гроші, валізи й ріка Гудзон

У березні 2017 року Ерік Ленґ став директором із геймдизайну в CMON Global Limited. І того ж року вийшла настільна гра за мотивами фільму «Хрещений батько». З погляду механік, це контроль територій у поєднанні з виставленням робітників. Щоправда, трохи з гангстерським присмаком. Але запам’ятовується ця настільна гра саме завдяки деталям.

По-перше, кожна родина отримує справжню металеву валізку, куди ховатиме відмиті гроші. По-друге, маркер першого гравця — це жетон у вигляді кінської голови.

Вбитих поплічників суперників ви в прямому сенсі скидатимете в ріку Гудзон. А гроші, які ви не встигли сховати до кінця раунду, може забрати сам дон Корлеоне. Тематичніше вже не придумаєш.

«Вранішнє сонце» (Rising Sun): Японія, де все вирішує дипломатія

Для настільної гри в сетингу феодальної Японії і синтоїстських міфів Ерік Ленґ вибрав не шлях війни, а шлях дипломатії. У ній кланам доводиться укладати тимчасові союзи, торгуватися, зраджувати і прикликати на ігрове поле міфічних істот.

Ця ідея, як згадував потім сам Ерік Ленґ, настільки запала йому в душу, що збила його з ніг, наче вантажний потяг. І саме через неї він відклав інший проєкт, про який йтиметься трохи нижче.

Це друга настільна гра з неофіційної трилогії Еріка Ленґа. Як і у випадку з першою, кампанія на Kickstarter зібрала чималу суму.

«Ктулху: Смерть може вмерти» (Cthulhu: Death May Die): божевілля як суперсила

Цю кооперативну гру, випущену у 2019 році, Ерік Ленґ створив у партнерстві з Робом Давіо — творцем знаменитої настільної гри «Пандемія. Спадщина. Сезон 1», про якого ми вже раніше розповідали в нашому блозі. Співавтори знали про ксенофобію та расизм Говарда Лавкрафта, тому свідомо переосмислили його спадщину. Так замість похмурого жаху вийшов динамічний палп-бойовик у дусі 1920-х — із вкрай різноманітною командою слідчих.

Розробники перевернули навіть сюжетну логіку. Слідчі тут не зупиняють ритуал, а свідомо дають культистам викликати Древнього. Для чого? Щоб вбити його, доки він слабкий і смертний.

А щодо ігроладу, то тут цікаво працює механіка втрати глузду. Вона не просто наближає персонажа до загибелі, а розблоковує його сильніші навички. Тобто що ближче детектив до божевілля, то небезпечнішим він стає для монстрів.

«Marvel United. Українське видання» (Marvel United): секрет, який тримали два роки

«Я знав, що не дозволю нікому іншому працювати над грою Marvel», — так Ерік Ленґ коментував своє ставлення до цього проєкту, що побачив світ у 2020 році. Разом з Андреа К’ярвезіо, творцем Kingsburg, він розробляв цю настільну гру в режимі повної секретності майже два роки.

Результат вийшов оманливо простим. Мініатюри в стилі Chibi від Едуара Ґітона виглядають зовсім по-дитячому. Але в основу ліг досвід Еріка Ленґа в колекційних карткових іграх. Тож правила вийшли доволі простими, а от простір для комбінацій — величезним. Гравці у цій настільній грі викладають карти героїв у спільну сюжетну лінію, через що кожен хід підсилює наступний.

Кампанія на Kickstarter, яку CMON запустили разом зі Spin Master, досягла мети в $150 000 за 31 хвилину. А вже у вересні 2020 року Ерік Ленґ залишив посаду директора з геймдизайну в CMON, щоб зосередитися на фрилансі та громадському активізмі в сфері настільних ігор.

«Анкх: Боги Єгипту» (Ankh: Gods of Egypt): гра, яка «частково зламала» розробника

І от ми дійшли до третьої настільної гри з міфологічної трилогії. Хто ще не знає, локалізувало її наше видавництво WOODCAT.

Цікаво, що трилогії спершу взагалі ніхто не планував — це визнає сам Ерік Ленґ. Ба більше, події в Стародавньому Єгипті під час переходу від політеїзму до монотеїзму мали лягти в основу другої, а не третьої частини. Розробник відклав цю ідею, щоб дочекатися чогось такого, що міцно стоятиме на власних ногах, — і тут раптом з’явилося бачення того, як має виглядати гра «Вранішнє сонце». Коли Ерік Ленґ повернувся до теми Стародавнього Єгипту, то перші версії виявилися, за його ж словами, просто доповненою пірамідами версією його попереднього проєкту.

По суті, гра працювала. Але нічим не вирізнялася, тож розробник відкидав варіант за варіантом. Фінальне рішення знайшлося десь із четвертої спроби — завдяки Адріану Сміту. Розглядаючи його арти, Ерік Ленґ раптом зрозумів, що гравці мають бути самими богами. Так з’явилася ідея додати гігантські фігурки божеств, які домінують на ігровому полі.

Ціна цього творчого пошуку виявилася відчутною. Розробник відверто зізнається, що відчував певне спустошення після релізу — настільки сильно йому хотілося зробити третю частину міфологічної трилогії не схожою на дві попередні.

Епілог із… млинцями

Після виходу у 2021 році настільної гри «Анкх: Боги Єгипту» Ерік Ленґ вирішив, що кращої великої коробки зараз не зробить, тож пішов на своєрідний «детокс» — і повернувся до ігор свого дитинства. Яскравий ігровий плід того періоду — «Млинці анархії» (Anarchy Pancakes). Гру, випущену у 2023 році, він створив разом із Керол Мертц у співпраці з творцями Dobble. У цій швидкій картярській грі гравці одночасно шукають збіги між чудернацькими начинками млинців: дощовим черв’яком, пончиком, що палає, черепом у святковому ковпаку. Хто першим позбудеться карт і вигукне назву гри, отримує жетон у вигляді шматка масла. Два такі шматки — і перемога на вашій тарілці.

Зрештою, сам Ерік Ленґ не втомлюється повторювати, що думка, ніби настільна гра для масової аудиторії мусить бути примітивною, — повна нісенітниця.