Він ненавидить сирі помідори, їздить на складаному велосипеді Brompton і довго шукав справжню китайську рахівницю (абак). Хм, вступ вийшов, наче опис якогось дивакуватого персонажа з французького кіно. Та насправді саме так описує себе Антуан Боза — один із найвидатніших і найуспішніших геймдизайнерів сучасності.

Ми теж не знали про його ненависть до томатів, поки не почали готувати цю статтю. Зате ми точно знали, що серед настільщиків немає людини, яка б не чула про його проєкти. А якщо все-таки не чули, то ласкаво просимо назад на Землю. Далі — короткий екскурс для вас. Передусім Антуан Боза — автор легендарної гри «7 Чудес» (7 Wonders), а також її варіацій і доповнень. А ще таких хітів, як «Такеноко» (Takenoko) та «Токайдо» (Tokaido). Його настільні ігри розходяться мільйонними тиражами. А сам він — один із небагатьох геймдизайнерів, чиї проєкти неодноразово здобували найпрестижніші нагороди у світі настільних ігор, зокрема в головних номінаціях Spiel des Jahres і Kennerspiel des Jahres.

До речі, невеликий, але важливий факт для тих, хто хоче звучати як справжній гік: багато хто читає прізвище як Бауза. Водночас сам Антуан наголошує, що правильно вимовляти його як Боза. Так-так, авторка статті відкопала навіть такий факт, тож настільна поліція з флуділок може спати спокійно.

Випадковий геймдизайнер, або як відеоігри втратили програміста

Антуан Боза — громадянин Франції. Він з’явився на світ у Валансі 25 серпня 1978 року.

Спершу юний ентузіаст вступив до університету вивчати інформатику, маючи амбітну мрію — створювати відеоігри. До речі, грає він на всьому, що має екран: від ретро-консолей до геймерських ПК. Але на шляху до мрії виникла одна маленька проблемка. Програмування та робота зі звуком давалися йому, м’яко кажучи, дуже важко. Тож замість того, щоб страждати над нескінченними рядками коду, який навідріз відмовлявся працювати, Антуан Боза звернув увагу на настільні ігри. І навіть подався навчатися геймдизайну в Національній школі інтерактивних цифрових медіа (ENJMIN). Чому? Бо зрозумів, що для створення настільних ігор не треба цілої студії розробників чи знання декількох мов програмування — достатньо мати гарну ідею, трохи паперу, ножиці та бажання багато що робити самостійно.

Водночас світова слава та мільйонні тиражі прийшли не відразу. Довгий час Антуан Боза працював учителем молодших класів, навчаючи дітей 7-8 років. Але навіть тут його геймерська натура взяла гору, адже він частенько приносив настілки на уроки, допомагаючи в такий спосіб дітям пізнавати цей світ. А одного разу він запропонував своїм 6-річним вихованцям самим стати розробниками. Дітлахи впоралися на відмінно — у межах шкільного проєкту створили гру під кумедною назвою Croque-Mouton («Хрумка вівця»).

Цілком можливо, що Антуан Боза так би й залишився найкрутішим учителем школи, з яким діти замість нудної математики грають у настільні ігри, якби не один прорив. Після виходу гри «7 Чудес» (яку, до речі, він створив за 11 місяців), його життя назавжди змінилося. Шалений комерційний успіх нарешті дозволив Антуану Бозі відкласти крейду, покинути викладання та стати геймдизайнером на повну ставку.

До чого тут панди та самураї

Якщо мигцем глянути на портфоліо Антуана Бози, то можна помітити одну закономірність: він, без перебільшення, одержимий Японією. І це не поверхневе захоплення.

По-перше, він виріс у Франції — країні, яка вважається другим найбільшим у світі ринком манги після самої Японії. Саме тому з юних років він зачитувався коміксами, дивився аніме, а згодом почав серйозно займатися традиційними бойовими мистецтвами — айкідо та дзюдо. По-друге, зараз він регулярно подорожує до Азії, а також наполегливо вивчає японську мову. Ну, як він сам стверджує, поки в нього це виходить поганенько.

Ця любов до японської естетики стала поштовхом до створення його знаних хітів. Наприклад, ідея неймовірно милої гри «Такеноко», у якій гравці вирощують бамбук для вічно голодної панди, народилася після візиту до звичайнісінького зоопарку в Токіо. А назви таких настілок, як Hanabi та Ikebana, прямо пов’язані з витонченими японськими мистецтвами — запусканням феєрверків і аранжуванням квітів.

До речі, Японія подарувала Антуану Бозі не тільки красиві теми, а й філософію всього його стилю. Геймдизайнер не приховує, що йому не дуже до вподоби агресивна конкуренція в настільних іграх. Для нього головне — щоб люди просто сиділи разом і насолоджувалися ігровим процесом.

Квінтесенцією цього підходу стала гра «Токайдо» — спокійна подорож історичним шляхом від Кіото до Едо. У ній перемагає не той, хто вщент знищить суперників, а той, хто отримає найкращі враження від мандрівки: скуштує найсмачнішу їжу в місцевих тавернах, купить гарні сувеніри, помилується пейзажами та поніжиться в гарячих джерелах разом із макаками.

За лаштунками шедеврів: чому їх створення не обійшлося без космосу та дружини

Підготовка настільної гри — це завжди марафон. У випадку Антуана Бози він часто супроводжується кумедними випадковостями.

«7 Чудес» (7 Wonders) 

Розпочнімо з бестселера — «7 Чудес». До моменту створення цієї гри розробник мав за плечима близько 20 розроблених прототипів, тому неабияк набив руку. Через це процес не зайняв багато часу.

Натхненням для ключових механік гри, як-от обмін картами та ресурсами, які не витрачаються, частково стала колекційна карткова гра Magic: The Gathering. Але ще цікавіше те, як ця гра отримала своє візуальне оформлення. Коли видавництво запропонувало Антуану Бозі контракт, він сліпо довірився художнику Мігелю Коїмбрі, надавши тому повну свободу дій.

«Ханабі» (Hanabi) 

А от історія створення гри «Ханабі», що принесла розробнику найголовнішу нагороду світу настільних ігор Spiel des Jahres, має сімейне підґрунтя. Спочатку Антуан Боза задумував її як змагальну гру, але в такому форматі вона працювала жахливо. Якось, сидячи за столом, він крутив карти в руках, аж раптом підійшла його дружина Мелані, яка запропонувала йому зробити цю гру кооперативною. Саме тоді до геймдизайнера прийшло осяяння: якщо гравці триматимуть карти сорочкою до себе, це має чудово спрацювати для спільної гри.

До речі, внесок Мелані на цьому не закінчився. Коли вони знайшли невеликого видавця, саме вона власноруч створила графічний дизайн для першого скромного тиражу гри «Ханабі».

А про те, що вона номінована на Spiel des Jahres, Антуан Боза дізнався випадково, просто гортаючи сторінки в інтернеті. Він до останнього не вірив у перемогу, вважаючи, що журі ніколи не віддасть головний приз такій маленькій грі.

І взагалі геймдизайн для Антуана Бози — це справа сімейна. Він не лише дослухається до дружини, а й до дітей. Наприклад, чудову сімейну гру «Атака Кракена» (Kraken Attack!) він створив у співавторстві зі своїм маленьким сином Естебаном. А якщо ви справжній фанат творчості Антуана Бози та колекціонуєте його ігри, то, напевно, знаєте про існування унікальної промокарти для гри «7 Чудес» під назвою «Лідер Естебан», на яку досі полюють гравці — її створили та назвали саме на честь сина геймдизайнера.

«7 Чудес Дуель» (7 Wonders Duel) і «Володар Перснів. Дуель за Середземʼя» (The Lord of the Rings: Duel for Middle-earth)

Не менш захопливими є історії співпраці Антуана Бози з іншими зірковими геймдизайнерами, зокрема — з Бруно Каталою:

  • Створивши суперуспішну гру «7 Чудес Дуель», вони почали думати над новим спінофом, який згодом перетворився на настілку «Володар Перснів. Дуель за Середземʼя».
  • Спершу вони ледь не відправили свою гру... у космос. Прототип мав робочу назву Seven Galaxies Duel і базувався на науковій фантастиці. Ходять чутки, що вони спершу пітчили гру у всесвіті Star Wars, але через складнощі з ліцензією цей проєкт трансформувався.
  • Ще одна кумедна звичка цього зіркового тандему: коли в грі є чіткий конфлікт між добром і злом, як хорошого хлопця себе завжди ідентифікує саме Антуан Боза, а от його напарник Бруно Катала обожнює грати за поганців.

Чому математика — це нудно

Якщо ви думаєте, що для створення настільних ігор треба хоч трохи знати математику, то ви праві. А от обожнювати її не обов’язково. Наприклад, Антуан Боза відверто зізнається, що фінальне налаштування балансу та математичні розрахунки — найнудніша частина його роботи.

Творчий процес у його випадку завжди розпочинається з теми та історії, яку він хоче розповісти, а ігрові механіки слугують лише інструментами для створення потрібного ігрового досвіду. Мабуть, це пов’язано з тим, що до того як стати відомим автором настільних ігор, Антуан Боза мріяв бути оповідачем історій — для цього він активно писав сценарії для коміксів і різноманітні оповідання. А замість сидіння над калькулятором він краще спостерігатиме за гравцями під час тестування: куди вони дивляться, про що говорять. І, головне, чи хочуть зіграти ще раз відразу після завершення партії.

А щоб не заплутатися в процесі, Антуан Боза веде детальний файл із нотатками під назвою «Дорожня карта» (Roadmap), де фіксує результати партій. Раніше він також ретельно зберігав старі паперові прототипи, але коли вони почали займати надто багато місця, знайшов логічний вихід — тепер він їх просто фотографує, а потім спокійно викидає на смітник.

А щойно гру надрукують, Антуана Бозу вона перестає цікавити. Після цього він у неї точно не зіграє — хіба що, якщо доведеться створювати доповнення. Він пояснює це тим, що під час тестування грає сотні партій, тому потім просто хоче перемкнутися на щось нове. Цей факт підтверджено прикладом із реального життя: коли завзяті фанати запитали його, чи зміг би він побити їхній рекорд у 97 переможних очок у «7 Чудес», Антуан Боза відповів, що знає про теоретичну можливість набрати понад 100 очок, та навіть не уявляє, який у нього особистий результат, бо не грав у цю стратегію дуже давно.

Узагалі його стосунки з настілками як гравця вельми специфічні. Створюючи хіти з високою регравальністю, в чужі новинки він зазвичай грає лише по одному разу.

Антуан Боза — прихильник мінімалізму. Його особиста колекція настільних ігор налічує всього 80-100 коробок. А всі інші, які йому надсилають, він віддає до місцевої бібліотеки.

Бунт проти вигорання: PlayPunk та золоті поради для авторів-початківців

Після 15 років у професії та створення приблизно 40-50 ігор втомлюються навіть генії. В одному з інтерв’ю Антуан Боза відверто зізнався, що відчув професійне вигорання та певну нудьгу, адже, на його думку, останнім часом ринок настільних ігор перенасичений. А він у якийсь момент просто захотів ковтнути свіжого повітря та перестати бути частиною цього конвеєра.

Щоб повернути собі цю іскру, він разом зі своїм давнім другом Томасом Провостом (співзасновником відомого видавництва Repos Production) заснував власне «бунтарське» видавництво під назвою PlayPunk. Його головна мета — кинути виклик сучасним тенденціям. Сформулювали її після того, як Антуан Боза помітив, що видавці часто женуться за кількістю релізів, а тому приділяють мало часу тестуванню новинок. Першим прикладом цього скрупульозного підходу стала сімейна гра Captain Flip.

Поради для авторів-початківців

Пройшовши шлях від шкільного вчителя до зірки геймдизайну та співвласника видавництва, Антуан Боза сформулював три головні поради для тих, хто мріє створювати власні ігри:

  • Не витрачайте 10 років на один прототип. Щоб навчитися робити ігри, треба створювати їх багато. Помиляйтеся, відкладайте невдалі ідеї та беріться за нові.
  • Відкрийте свій розум для світу. Будьте допитливими: подорожуйте, читайте художню літературу, дивіться фільми, грайте в різноманітні ігри — не тільки настільні.
  • Читайте книжки з геймдизайну. Вони не придумають гру замість вас, але допоможуть краще зрозуміти творчий процес і нюанси цього заняття.

Ще трохи цікавинок навздогін

Ну, насамперед Антуан Боза не проти, коли фанати модифікують його творіння для домашнього використання. Наприклад, він оцінив рішення батька, який переробив абстрактну Hanabi на гру «Pokenabi» (з покемонами), щоб зацікавити своїх дітей.

А якось фанат попросив Антуана Бозу створити унікальну карту для «7 Чудес», щоб зробити пропозицію своїй дівчині під час партії. Дизайнери не мали часу її малювати, але автор запропонував поставити автограф, якщо хлопець зробить карту сам.

А ще він атеїст. У своїх іграх релігійні відсилання він використовує винятково через любов до міфології та спільної культурної спадщини.

Ну й зрештою, наприкінці хочеться сказати тільки одне: історія Антуана Бози доводить, що не обов’язково любити математику чи грати лише заради перемоги. Іноді достатньо обожнювати панд, захоплюватися Японією та мати бажання подарувати людям за столом трохи радості — і світ вас обов’язково підтримає!

А ви можете підтримати нас, купуючи ігри Антуана Бози на нашому сайті. Окрім того, про що ми писали в статті, у нас ви також можете знайти доповнення до ігор «7 Чудес» і «7 Чудес Дуель», зокрема «Армада», «Лідери», «Міста», «Пантеон» і «Агора». А ще неймовірну сімейну гру «Драфтозаври» та кооператив «Ольтре».