У яку кількість настілок із вашої колекції ви зіграли щонайменше три рази? А це важливо, адже якщо ви витратили на неї 2000 грн, а зіграли двічі, то один вечір обійшовся вам у 1000 грн. Та сама сума, розділена на 20-25 партій, — це вже, по суті, вартість однієї чашки кави.

Ці два типові в житті кожного настільщика сценарії зводяться до одного — регравальності. У цій статті з’ясуємо, що це взагалі таке, чи є бодай якісь об’єктивні критерії визначення цього поняття та чи можна зі 100% впевненістю гарантувати, що конкретна настільна гра виявиться регравальною з огляду на вашу компанію (чи інші важливі чинники).

Що таке регравальність

Регравальність — це не фізична можливість зіграти ще раз у конкретну гру, адже таку дає майже кожна настілка. Ну, хіба що крім тих, у які інтегровано механіку Legacy.

Регравальність — обґрунтоване бажання повертатися до тієї самої гри знову і знову. І тут важливо зазначити, що зумовлюють його зазвичай два зовсім різні аспекти.

Ширина: «Що нового гра мені покаже цього разу?»

Це регравальність з огляду на різноманітність вмісту коробки. Тобто коли під час підготовки до кожної партії гравець може отримати нові вхідні дані, як-от іншу комбінацію карток, змінне модульне поле, персонажів з асиметричними здібностями, випадкові цілі тощо.

Показовий приклад — настільна гра «Домініон. Друга редакція». У ній кожної нової партії змінюється набір із 10 стосів карт королівства. Всього на вибір є 25 різних типів таких карт.

Глибина: «Як по-новому я зможу переграти суперника цього разу?»

Це регравальність з огляду на майстерність і досвідченість конкретного гравця. Правила та підготовка до гри зазвичай залишаються статичними, але дерево можливих рішень і варіантів дій настільки широке, що кожна партія перетворюється на унікальне змагання розумів.

Класика жанру — шахи. Із сучасного — настільна гра для дітей «Спіймай лева», у якій стартові умови для кожного гравця фіксовані і симетричні.

Важливо зазначити, що ширина і глибина регравальності не конкурують між собою — бо вони про різне. Це за допомогою однієї влучної рекомендації для сучасних розробників настільних ігор описав Джеймі Стеґмаєр — засновник видавництва Stonemaier Games. До речі, про його життя і творчість у нас виходила окрема стаття. Він вважає, що перша партія має бути захопливою сама по собі. Якщо ядро гри нудне, перевантажене чи неінтуїтивне, то жоден додатковий контент її не врятує, оскільки до другої партії просто не дійде.

А перед покупкою просто варто зрозуміти, що важливіше саме для вас: кожного разу досліджувати щось нове чи постійно вдосконалюватися у вже відомому.

Чекліст: як розпізнати регравальну настільну гру

По-перше, є механіки, які значно підвищують шанси на регравальність. Це, зокрема:

  • Модульне чи змінне поле. Геометрія постійно змінюється, тож грати за вивченим шаблоном не вийде. Два яскраві приклади — «Каркасон» і «Акрополіс». 
  • Асиметричні фракції чи персонажі. Кожна зі сторін грає за власними правилами, як-от у знаменитій серії Unmatched чи колодобудівному автобатлері «Tag Team. Поєдинок».
  • Колодобудування та інші варіанти з приставкою «будування». Ви самі створюєте свою колоду, а порядок виходу карток чи жетонів кожного ходу ставить перед вами нову тактичну задачу — як-от у настільних іграх «Зоряні битви», «Експедиції» чи «Уламки нескінченності».
  • Змінні цілі чи умови підрахунку переможних очок. Щоразу винагороджується щось інше, через що стратегія не переноситься механічно. Гарний приклад — настільна гра «Картографи». У ній є 16 карт підрахунку репутації. Для кожної гри випадковим чином виймаються чотири — і випадковим чином розміщуються під указами.
  • Пряма взаємодія між гравцями, блеф, переговори. Люди — це найпотужніше джерело регравальності. Заміна одного гравця в компанії змінює всю партію — як у випадку з настільними іграми «Кодові імена: Гра слів» чи «Шериф Ноттінгема 2-ге видання».

По-друге, є ще інші фактори:

  • Час підготовки до партії та складання компонентів після. До 5–20 хвилин — у настілку часто гратимуть. Понад 20 — гратимуть значно рідше, адже на це просто банально не завжди вистачатиме часу. Наприклад, настільні ігри «Азул» і «Повітряні змії» розкладаються за 1-3 хвилини, що дає їм перевагу.
  • Масштабування настільної гри. Чимало настільних ігор краще розкриваються в компанії з 3-4 гравців, ніж у партії на двох. А от настільна гра «Kingdomino. Доміношне королівство», наприклад, однаково добре грається і як дуель, і як змагання вчотирьох.
  • Соло-режим. Наявність одиночного режиму, по суті, подвоює кількість зіграних партій. Але краще переконатися, що це повноцінний соло-режим, а не просто пропозиція набрати більше переможних очок, ніж минулого разу.
  • Тривалість партії. Гру, розраховану на 30–60 хвилин, можна зіграти двічі поспіль. А друга партія, зіграна відразу після першої, зазвичай значно показовіша.

А тепер переходимо до своєрідних «пасток», які можуть погіршити регравальність певної настільної гри, якщо їх вчасно не виявити і не нейтралізувати.

Пастка №1. Рандом

Пригадайте дві ситуації на кухні. Перша — це коли ви відчиняєте холодильник, з’ясовуєте, що там залишилося з продуктів, і вирішуєте, що з них приготувати. Друга — це коли ви готуєте страву за рецептом з певного набору інгредієнтів. А тільки потім куштуєте її, щоб з’ясувати, вдалася вона чи ні.

Ці дві ситуації чудово ілюструють різницю між вхідним і вихідним рандомом. Вхідний, він же керований, з’являється в настільних іграх на початку ходу. Наприклад, ви кинули кубики, витягнули дві картки — і тепер думаєте, як ними розпоряджатися. Вхідний рандом можна зустріти в настільній грі «Замки Бургундії. Українське видання».

Вихідний рандом з’являється після рішення. Наприклад, ви вибудували план, а тоді кинули кубик, щоб з’ясувати, чи спрацював він. Такий тип випадковості переважає в настілці «Бенґ!». Інтерпретацію вихідного рандому також можна побачити в другій фазі гри «Кольт-Експрес», коли раніше викладені гравцями карти розігруються по черзі.

Пастка №2. Перевантаження контентом

Якщо в коробку поклали 100 сценаріїв і 12 доповнень, то це ще не гарантія такої ж кількості різних вражень від партії. Бо, можливо, всі ці компоненти підпорядковуються варіації однієї задачі.

Додатковий вміст часто «роздуває» правила і збільшує час на підготовку, але не завжди покращує ігролад.

До того ж регравальність зазвичай залежить не стільки від обсягу компонентів у коробці, скільки від елегантного поєднання двох (чи навіть більше) механік. Наприклад, у настільній грі «Дюна: Імперіум» доволі скромний за розміром ринок карток поєднано з механіками розміщення робітників і контролю територій.

Пастка №3. Велика кількість змінних компонентів

Гітара на стійці в зоні досяжності і гітара в чохлі на антресолях — це два різні музичні інструменти. Хоч і однаково сконструйовані.

Спроба розробників зробити змінним чи не кожен елемент настілки часто обертається проти самої гри. Адже якщо підготовка передбачає викладення 10–20 дрібних жетонів у випадкові слоти, гравці, ймовірно, втомляться ще до першого ходу.

Тому часто статичні елементи — це свідоме дизайнерське рішення. Надруковане поле, фіксований трек очок чи сталі досягнення — це не завжди погано.

Наостанок — про регравальність самої колекції настільних ігор

Поширена помилка — мати одну коробку на всі випадки життя. Правильна колекція має триматися на трьох стовпах:

  • Так звана «комфортна їжа». Умовна категорія настільних ігор, до яких часто повертаються завдяки зрозумілому та приємному ігроладу. Наприклад, до таких можна віднести «Дорфромантік — Фермерські Пригоди», «Живопис», «Лісовий затишок».
  • Складніші (глибші) настільні ігри. Для вечорів, коли хочеться подумати. Наприклад, за партією в «Анкх: Боги Єгипту». 
  • Люди. Регравальність настільної гри багато в чому залежить від компанії. Гарний варіант, який змінюється разом із гравцями, — «The Mind».

Наприкінці також варто зазначити: все, що ми описали вище — це ймовірно, а не гарантовано. Регравальність настільної гри — це про десятки факторів, які мають зійтися, як-от склад вашої компанії, кількість вільних вечорів, індивідуальний смак на певні теми, темп мислення і навіть той факт, наскільки спокійно ви вмієте (чи не вмієте) програвати. Тож якщо сумніваєтеся в конкретній коробці, сходіть до спеціалізованого клубу у своєму місті чи спробуйте зіграти з тими, хто її вже має, а тоді приймайте рішення.

А потім, звісно, зазирайте до онлайн-каталогу WOODCAT — бо маємо для вас багато цікавого!