Привіт, настільщики! Сьогодні ми трохи розповімо про класифікацію настільних ігор. А точніше — про спроби розмежувати цей розмаїтий світ. Гадаємо, що ця стаття зацікавить не тільки неофітів, а й досвідчених гравців.

Настільні ігри — культурне явище. Їх можна оцінювати та розглядати з різних ракурсів. Цей світ настільки широкий, що фанати на BGG і дослідники використовують багатоступеневу класифікацію. Тому, щоб ви не потонули в морі яскравих коробок, ми розберемо ключові типи настільних ігор. Загалом, їх можна класифікувати за механіками, відповідністю теми гри її ігроладу, категоріями гравців і школами ігрового дизайну. Це основні групи категорій, проте на них цей список не закінчується.

Ігролад — серце настілки

Ігролад — це ігровий механізм гри, який складається з ігрових механік. Настілки можуть базуватися на одній механіці або хитро поєднувати цілий набір. Але навіть у таких своєрідних міксах завжди є 1-2 домінуючі механіки. Саме за ними класифікують гру, поділяючи настілки на декбілдинг, контроль територій чи розміщення робітників.

Класифікація настільних ігор за механікою тісно пов’язана з тим, наскільки ігролад відповідає вибраній тематиці. Цю відповідність можна уявити як лінію координат з точкою зі значенням нуль у центрі. В одну сторону підуть абстрактні ігри, а в іншу — імітаційні. Наприклад:

  1. Класичні ігри, як-от шашки чи шахи, мають тему. Однак ігроладна частина настільки над нею переважає, що ми ледве згадуємо про її існування. Гарними прикладами сучасних абстрактних настільних ігор можна вважати «Оріон. Дуель», «Акрополіс», «Каркасон».
  2. З іншої сторони цієї лінії координат — тематичні ігри. Вони можуть так сильно заглиблювати нас у потік ігроладу (як-от настільні рольові ігри на кшталт D&D), що ми іноді заледве згадуємо, що там було в правилах. Ба більше, вправний майстер підземель взагалі може порушувати канони, якщо ситуація за столом чи конкретна історія сильно цього вимагають.

Більшість сучасних настільних ігор знаходяться десь посередині цієї лінії координат, маючи нахил у ту чи іншу сторону.

Жанри настільних ігор залежно від гравців

Тут у нас є декілька базових таборів:

1. Патігейми (вони ж ігри для вечірок). Коробки, які найкраще підходять для веселих вечорів і великої кількості гравців, бо націлені на взаємодію (зазвичай швидку), емоції та гумор. Яскраві представники жанру: «Пекельний острів», «Діма», «Контур».

2. Сімейні настільні ігри. Ідеальні для посиденьок родиною з дітьми від 8-10 років завдяки універсальності, помірній складності та не надто довгим партіям. Однозначні фаворити: «Ticket to Ride: Європа», «Пандемія», «Котики Кіото».

3. Експертні настільні ігри. Створені для дорослих гравців (гіків) із вагомим ігровим досвідом. Це зазвичай складні багатокомпонентні стратегічні настільні ігри на кшталт «Анкх: Боги Єгипту», «Сутінки імперії. Четверте видання», «Гра престолів. Друге видання».

Також є проміжні варіанти:

  • Якщо сім’я досвідчена, вона може звернути увагу на категорію «Сімейні+» (Family+). Це в нас настілки на кшталт «Нідавеллір», «Keyflower», «Evergreen: Зелена планета».
  • Ще одна категорія, яка не має усталеної назви, знаходиться на стику сімейних і вечіркових настілок. Наприклад, «Селестія» — це азартна настільна гра для великої кількості гравців із нескладними правилами. Так само можна описати «Повітряні змії». По суті, це категорія, яка дає змогу посадити за один стіл велику кількість гравців різного віку та вподобань.
  • Існує ще одна особлива категорія, яка поєднує трохи від патігеймів і трохи від експертних. Настільні ігри такого типу — це насправді рідкість, а тому вони заслуговують на особливу увагу. До них можна віднести «Декодер. Ювілейне видання» та «Капітан Сонар».
  • Ще трапляються універсальні коробки, які можна частково співвіднести з кожною категорією. Наприклад, «Острів скарбів» — це настільна гра, у яку можуть зіграти до 5 гравців, а поріг входу за піратів дуже низький. Це пов’язує її з патігеймами. Мінімальний рекомендований вік гравців — 10 років, а тому в неї можна зіграти в колі сім’ї. З експертного тут — складна підготовка та гра в ролі Довгого Джона Сільвера, що, фактично, нагадує ДМ (Dungeon Master) в D&D.

Школи геймдизайну: класика та свіжий погляд

Традиційно виокремлюють американську (амерітреш) і європейську (єврогейми) школи ігрового дизайну.

Амерітреш — це настільні ігри, де тема первинна, тобто механіки просто її обслуговують. Ця школа бере початок від американських військових ігор (варгеймів) і настільних рольових ігор (НРІ). Головні пріоритети — це драма, емоції та повне занурення в світ гри. Ігролад часто зосереджений на прямих конфліктах, боях, агресивній взаємодії між гравцями. Велику роль у ньому відіграють кубики, тобто удача. Такі настілки вирізняються значною тривалістю, масштабними компонентами (багато пластикових мініатюр) і можуть передбачати вибування гравців до кінця партії. 

Євроігри — це інтелектуальний виклик, який зосереджений на балансі та глибині. Вони виникли в післявоєнній Німеччині, коли культурні особливості спонукали уникати тем війни чи насильства. Механіки в єврогеймах первинні. Тема — приємний фон. Удача зведена до мінімуму, тому перемога залежить від стратегії, довгострокового планування та вміння оптимізувати ходи. Конфлікт, як правило, непрямий. Гравці не вибувають із гри до фінального підрахунку очок.

Водночас чітке розділення за такими категоріями настільних ігор було актуальним десь до 2010-х років. Сучасний ігровий дизайн переважно поєднує ознаки обох шкіл. Тому дедалі частіше з’являються гібридні ігри, як-от «Коса». Деякі дослідники також виділяють ще сучасніші явища, як-от французький, іспанський і азійський стилі.

Короткі підсумки

Сподіваємося, тепер вам стало трохи легше орієнтуватися в основних категоріях і жанрах настільних ігор. Якщо хочете докладніше почитати про механіки чи школи ігрового дизайну, дайте нам знати в коментарях. Ми завжди радо ділимося знаннями. А ще готові допомогти вам знайти ідеальну настілочку для вашої компанії в асортименті WOODCAT.