Привіт, гіки! Сьогодні ми поговоримо про механіку, яка змушує наші мізки приємно кипіти, а друзів за столом — ненавидіти одне одного через останню вільну клітинку ігрового поля. Так, це розміщення робітників (worker placement). Коли йдеться про круті та складні стратегічні настільні ігри, ця механіка зустрічається чи не найчастіше.
Суть її дуже проста: у вас є фігурки робітників (найчастіше це дерев’яні міпли), спільне ігрове поле з різними локаціями та гостра нестача вільних місць. У свій хід ви ставите свого робітника на конкретну комірку, за це виконуєте дію чи отримуєте бонуси, а зайнята вами зона переважно миттєво блокується для інших гравців. Тобто ваша головна мета — це ефективне управління ресурсами та перемога за очками в кінці.
Worker placement: трохи історії
Батьком цієї механіки можна вважати Річарда Бріза та його настілку Keydom, випущену в 1998 році. Британський геймдизайнер за її допомогою прибрав популярний у той час елемент удачі з киданням кубиків для вибору дій, замінивши його розміщенням фігурок (у нього це були пронумеровані жетони) на ігровому полі.
Водночас насправді популярною механіку зробила настільна гра Caylus, яку у 2005 році створив француз Вільям Аттія. Здається, саме тоді worker placement оформився так, як ми його бачимо в настільних іграх сьогодні.
Тільки-от із того часу виставлення робітників пройшло величезний шлях: якщо раніше ми просто відправляли дерев’яних чоловічків рубати дрова, то сьогодні вони навчилися літати по столу, крутитися на шестернях і гинути в мафіозних перестрілках. Як це сталося — з’ясуймо на прикладі найцікавіших коробок.
Класика настільних ігор на розміщення робітників і перші експерименти
Нижче — коробки, які заклали основи механіки та водночас швидко почали обростати геніальними прийомами геймдизайнерів, еволюціонувавши до аукціонів, рухомих полів і сезонного планування.
«Кам’яна доба» (Stone Age)
Хапайте списи та надягайте шкури — ця настільна гра перенесе вас у доісторичні часи, де ви керуватимете первісним племенем. Вам доведеться добувати ресурси (деревину, глину, камінь і золото), полювати на диких звірів, щоб прогодувати людей свого племені та розбудовувати хатини для розвитку цивілізації.
Механіка виставлення робітників тут надзвичайно привітна до новачків, оскільки гра логічно поділена на фази. У першій гравці по черзі виставляють свої дерев’яні фігурки на ігрове поле. У другій виконують ними певні дії та збирають ресурси. У третій годують людей свого племені.
У настілці «Кам’яна доба» також встановлені ліміти для деяких зон. Наприклад, відправити фігурку в «Майстерню» чи «Лани» може лише хтось один. У славнозвісну «Хатину» для розмноження племені йдуть суворо 2 міпли, причому одночасно. Зона «Мисливські угіддя» взагалі не має обмежень. А от у ресурсних локаціях хоч і є ліміти, своїх робітників там можна розміщувати пліч-о-пліч із міплами суперника.
Keyflower
Настілка від згаданого вище Річарда Бріза. Гра охоплює чотири пори року, впродовж яких гравці розбудовують власні селища. Навесні, влітку та восени прибувають нові робітники, які допомагають видобувати ресурси та готуватися до зими, коли й відбудеться фінальний підрахунок очок. Що ж тут цікавого:
- Універсальність розміщення. Ви можете відправити робітників куди завгодно: на власні плитки, плитки суперників чи нові аукціонні зони.
- Аукціон за допомогою кіплів. Робітники — це ще й ставки. Щоб виграти плитку для селища, доведеться розмістити біля неї більше кіплів, ніж інші гравці.
- Залежність від кольору. Усі робітники (сині, червоні, жовті та зелені), які працюють на плитці чи роблять ставку навколо неї, мають бути одного кольору з першим виставленим там кіплом.
- Зростання вартості дії. Перше використання дії потребує одного робітника, друге — двох, третє — трьох.
«Цольк’ін: Календар Мая» (Tzolk’in: The Mayan Calendar)
Ви — могутні вожді племен мая, які розвивають міста, шанують богів у храмах, а кукурудзу збирають під невпинний рух священного календаря.
У цій настільній грі багато цікавого. По-перше, це динамічне поле з центральною великою та п’ятьма меншими шестернями. Кожного раунду вони обертаються, фізично переміщуючи виставлених робітників на вигідніші комірки. А що довше вони катаються, то ціннішу нагороду отримують.
По-друге, у свій хід ви зобов’язані або виставити робітників, або зняти їх. Одночасно це робити не можна. А ще за розміщення робітника доведеться заплатити кукурудзою, тобто воно тут не безплатне, як зазвичай.
По-третє, дія активується, коли ви знімаєте робітника з шестерні, а не коли його туди ставите. Це відрізняє «Цольк’ін: Календар Мая» від інших євроігор із цього списку.
«Виноробство» (Viticulture)
У цій настільній грі ви з головою (хоч і трохи захмелілою) зануритеся в створення найуспішнішої виноробні в сонячній Тоскані. Вам доведеться плекати лози, вчасно збирати врожай, витримувати вина в льохах і виконувати замовлення вибагливих клієнтів. Як тут працює механіка воркер-плейсменту:
- Сезонне планування. Робочий рік поділений на чотири сезони. Навесні ви вибираєте час пробудження: раннє дає право першого ходу, а пізнє — цінні бонуси. Улітку та взимку ви виставляєте робітників на відповідні комірки дій, щоб вони садили лози, будували споруди, збирали врожай, виготовляли вино чи виконували замовлення. Восени запрошуєте на свою виноробню корисних людей.
- Один робітник — одна дія на рік. Трудівника, якого ви відправили гарувати під сонцем, не можна використати, коли випав сніг. Тому доведеться пасувати та ретельно планувати ходи, щоб зберегти частину команди на холодну пору року.
- Grande Worker. Унікальний старший робітник, який зухвало ігнорує правила зайнятості. Він може розміщуватися на зайнятій зоні, рятуючи вашу стратегію.
- Класні бонусні комірки. Деякі місця, якщо встигнете зайняти їх першими, дають не лише змогу виконати дію, а й додаткові бонуси, як-от карту чи монету.
Епоха взаємодії та конфліктів
Поступово геймдизайнери дійшли думки, що принцип просто «ставити та брати» — трохи нудний, тому почали експериментувати. І ось що з цього вийшло.
«Хрещений батько. Імперія Корлеоне» (The Godfather: Corleone’s Empire)
Нью-Йорк 1950-х років. Ви очолюєте мафіозні сім’ї, які борються за вплив, кришують бізнес, дають хабарі та скидають конкурентів на дно річки Гудзон.
У розпорядженні гравців — два типи фігурок, а саме громили та члени сім’ї, які виконують принципово різні функції. Перші збирають данину з конкретних локацій. Натомість члени сімʼї розміщуються в районах міста, збираючи данину також із прилеглих зон, разом із цим впливаючи на контроль територій. Зароблені злочинним шляхом гроші гравці ховають у власні металеві валізи, щоб потім використати їх для підкупу.
А далі — справжні мафіозні розбірки! Персонажів можуть вбити під час перестрілки. У такому разі їхні фігурки відправляються на дно Гудзону та виключаються з гри до кінця раунду.
«Гребля» (Barrage)
Зустрічайте безперечного важковаговика нашого топу! Дія цієї гри розгортається в похмурих альтернативних 1930-х роках. Ви — керівники могутніх національних енергетичних компаній, які намагаються побудувати найефективнішу мережу гребель, водоводів і електростанцій у Французьких Альпах.
Ваші робітники — це інженери. Вартість виконання дій змінюється впродовж ходу: саме тому перше будівництво на власному планшеті гравцеві обійдеться в одного інженера, а кожне наступне вимагатиме додаткових витрат.
Ще цікаві моменти гри в плані механіки розміщення робітників:
- Інноваційне колесо будівництва. Це чи не найголовніша фішка настілки. Відправляючи інженера на будівництво, ви вибираєте жетон технології, кладете його у свій сектор на колесі разом із необхідною будівельною технікою (екскаваторами чи бетонозмішувачами) та прокручуєте його на одну секцію. Техніка та технологія «заморожуються» — ви не можете скористатися ними знову, поки колесо не зробить повний оберт.
- Симбіоз ігрового поля та локації. Виставлення інженера на комірку «Турбінної зали» для виробництва енергії не дасть вам рівно нічого, якщо у вас немає відповідної інфраструктури на ігровому полі. Щоб це спрацювало, вам треба спершу затримати воду в греблі, яка потече через водовід до вашої електростанції. Причім водовід не обов’язково має бути ваш — ви можете скористатися інфраструктурою суперника, оплативши її оренду.
- Жорстка конкуренція за течію. Воркер-плейсмент тут надзвичайно конфліктний. Коли ви генеруєте енергію, краплі води стікають річкою вниз. Суперники можуть заздалегідь збудувати свої греблі нижче за течією, щоб перехопити відпрацьовану вами воду та використати її у свій хід.
Динамічності настільній грі «Гребля» додає ще й те, що порядок виставлення інженерів змінюється кожного раунду, а гравці грають за компанії з різними властивостями, які підсилюються унікальними вміннями їхніх керівників.
Сучасні експерименти та гібридні механіки
У наш час геймдизайнери продовжують гратися з розміщенням робітників. Так, наприклад, дехто до базової механіки додав трохи фізики та математики.
«
Кецаль» (Quetzal)
Готуйте капелюхи! Ви очолили команду археологів і шукачів пригод, які досліджують руїни стародавнього міста Кецаль. Ваша мета — знаходити цінні історичні артефакти та продавати їх на чорному ринку чи переправляти кораблями задля отримання грошей і переможних очок.
Механіка виставлення робітників реалізована тут дуже круто. Найшаленіша фішка настілки — це кидання міплів. На початку раунду ви берете всіх міплів і фізично кидаєте їх на стіл, ніби гральні кубики. Те, стороною якого кольору випаде фігурка, визначає її професію: чорна — шукач пригод, біла — археолог. Упала на бік — універсальний робітник. А якщо міпл примудрився встати на ноги, то не тільки стає універсалом, а й одразу приносить вам монету. Це також важливо з огляду на те, що в комірок на полі є чіткі спеціалізації. Наприклад, на деякі можна відправляти лише археологів.
Аукціон за допомогою міплів трохи знайомий із настілки «Keyflower». Однак тут суперник може вибити вас зі спірних локацій, якщо розмістить туди більше своїх фігурок. На щастя, ваші повернуться до запасу, тож ви зможете використати їх знову в цьому ж раунді. А от індивідуальні локації платні. Ви відразу платите монети, а натомість вашого робітника звідти ніхто не прожене до кінця раунду.
«Білий замок» (The White Castle)
Японія, 1761 рік. Ви — лідери дрібних кланів, які борються за прихильність видатного даймьо Сакай Тададзумі в замку Хімедзі, також відомому як замок Білої Чаплі. Задля розширення свого впливу ви просуваєте членів своїх родин на різні посади: від садівника до придворного.
Основною рушійною силою для виконання дій у цій настільній грі є драфт кубиків. Вони виставляються як у кімнатах замку, так і за його стінами. Математика проста: ставите більше число, ніж значення комірки (або кубика суперника, який там лежить) — отримуєте різницю в монетах. Менше — сплачуєте її з власної кишені.
Кольори кубиків також важливі, адже в кімнатах замку можна ставити тільки кубики тих кольорів, які там зображені. Крім того, розміщуючи кубик певного кольору на особистому планшеті, гравець активує комбо-ланцюжки.
Унікальність цієї настілки серед інших ігор на розміщення робітників полягає в тому, що фігурки членів вашого клану не призначені для вибору дій. Натомість ви їх як «ресурс» відправляєте на потрібні вам локації, наприклад, воїна на тренувальний майданчик (використовуючи для цього кубики), щоб здобути довгострокові бонуси та фінальні переможні очки.
Деякі фінальні зауваги
Отже, як бачите, воркер-плейсмент у сучасних настільних іграх — це вже давно не просто «поставив міпла — виконав дію». Це багатогранна й неймовірно захоплива механіка, яка продовжує еволюціонувати, змушуючи нас до мілісекунд вираховувати таймінги та плести інтриги проти друзів.
Хочете перевірити свої стратегічні навички з виставлення робітників на практиці та знайти класне євро для своєї компанії? Переходьте до каталогу WOODCAT — там на вас чекають ці та інші круті ігри на воркер-плейсмент!
